Оповідка Прапорець Майдану висвітлює безпосереднє сприйняття дітьми сучасних суспільних подій та настроїв. Для маленьких читачів став справжнім героєм маленький Андрійко з Лисичанська (оповідання «Хоробрий хлопчик»). Цей твір, як і оповідання «Ангели-воїни», «Війна», «Бомбосховище», «Колона танків», можуть слугувати прикладом того як потрібно розповідати дітям про війну, про Національну гвардію і місію кожного українця знайомити їх з національними героями і вчити не бути байдужими.
Бачення війни хлопчиками і дівчатками, роздуми авторки, глибокий підтекст із натяками на історичне минуле України та українців, які змушені відстоювати свою волю, відчитуються у вірші «Діти граються в війну»:
Розкажу вам річ одну:
Діти граються в війну.
Тільки їхні пістолети,
Не розстрілюють весну.
І не йде на брата брат,
І не падає солдат,
І церковні мідні дзвони
Їм не б’ють страшний набат.
То чому війна існує
І пістолі нам дає?
То прадавня кров козача
За свободу повстає.
Кожним рядком своїх творів відповідної тематики Віра Багірова закликає дітей любити Вітчизну, рідний народ, єднатися і бути справжніми його синами і дочками («Україна милая моя», «Батьківщинонька», «Запалим ватру», «Ми патріоти України» та ін.), відроджувати та шанувати народні традиції («Вишиванка», «Повернення до народних традиційних джерел», «Калина», «Наші танці», «Духовність випливає з релігії»).
Особливо з метафоричністю, оригінальними образами позначена поезія-пісня «Ти моя країна, рідна Україно», в якому дівчинка ось якими зворушливими словами звертається до своєї Вітчизни:
Ти моя країна, рідна Україно,
Я твоя зернина в житнім колоску,
І росту у полі, полі неозорім,
Понад нами небо в сонячнім вінку.
Черешневим гаєм річка протікає.
Я її краплина, ніжна і швидка.
Я спішу до моря, де високі зорі,
В нім моє дитинство, юність гомінка.
В славі України є висока нота
І акорди сильні, відгомін віків.
Я у звуці тому, у колисці дому,
Серед гуцуляток, серед козаків
Світлана Бойчук-Коцюбинська, рецензент книги Віри Багірової «Таємниця місячного сяйва» - (2014), використовуючи цитати з творів письменниці, влучно константує: «О яке то щастя жити» і творити для дітей! Відчувати їхні душі і знати відповіді на запитання: «Чого діти прагнуть сьогодні?», »Що каже дитяче серденько?», «Що можуть діти?» , «Чим поможуть?», «Чим прислужать Матері вони? у час, коли «Українонька сумна», бо в «Україні йде війна».
Направду вражає вміння письменниці говорити з дітьми про все:
про щасливе дитинство, світ любові, добра і милосердя, природу, сім’ю, школу, рідну домівку, місто і країну, а також про речі, які не кожен дитячий письменник зважується висвітлювати.
Спонукаючи дітей замислитися і говорити про сенс, того, що відбувається, Віра Багірова написала поезію «Хвилина мовчання», що стала піснею завдяки композитору Ігореві Медведю. Вона починається так:
Обірвемо радість,
обірвем навчання.
Устанемо діти,
в хвилину мовчання.
Згадаємо тих,
хто загинув в борні,
На вітчизняній війні.
Віра Багірова знає, як писати для маленьких дітей про війну, боротьбу за рідну землю, смерть героїв, щоби при цьому не травмувати дитячу психіку, а зміцнювати національний дух, патріотичні переконання хлопчиків і дівчаток, запалювати в маленьких серцях щиру любов до України, визнаючи для них як життєвий орієнтир вищі моральні цінності та якості людини.
Основними рисами письменниці є широка палітра тем і проблем, які вона порушує у своїх творах, розгалужена система жанрів, у яких працює, активне використання біблійного і фольклорного матеріалу, образна мова. Твори Віри Багірової містять ті зернята, які, віриться, впавши в добрий грунт, дадуть добірний урожай. Духовні цінності, прищеплені в дитинстві, стануть основою життєвої позиції у майбутньому.
Тетяна Качак,
Кандидат філологічних наук, доцент ПНУ ім. В. Стефаника, голова Івано-Франківської філії центру дослідження літератури для дітей та юнацтва.
Комментариев нет:
Отправить комментарий