В 2017 році була надрукована книга Віри Багірової «Таємниця Лунатиди». Це фантастично- пригодницька повість для школярів.
Три роки тому хлопчик – п’ятикласник розмістив в інтернеті свою дисертацію на тему : «Будова Місяця - супутника Землі, його роль в космічному просторі» Дисертація дуже цікава, та цікавішим є останнє речення в постскриптумі: «Як би я хотів туди потрапити!..»
Отже нове покоління людей, йдучи по спіралі прогресу, розвивається набагато швидше, ніж ми думаємо. Тож письменник-фантаст, повинен не тільки встигнути за нашими дітьми, й випередити їхні уявлення. Це можливо тільки у випадку озброєння знаннями та останніми досягненнями науки, та, особливо, розвитком фантазії, яка через певний час обов’язково перейде в реальність.
…На високогір’ї, на широкому плато, розмістилася країна Лунатида. Вона утворилася давно - давно, ще коли Місяць був мандруючою у космосі планетою, а згодом переніс велику трагедію: його полонила темна космічна енергія, і мало жителів з нього врятувалося, переселившись на Землю .
Сьогодні нащадки лунатів своїми прогресивними технологіями набагато випереджають корінних людей Землі . Вони мають захисний озоновий шар, метали добувають, переробляючи повітря…
Так сталося, що їхній школярик Дені знайомиться з дівчатками в підгір’ї Лунатиди.
І ось зав’язуються дружні відносини між двома паралельними світами: лунатів та землян. Обидва світи – невидимий та видимий дбають про рідну планету Земля, захищають її, навіть ціною власного життя
Та раптом одного дня на поверхню Місяця падає метеорит, уражений темною нищівною енергією. Лунати стривожені, адже нищівна енергія може потрапити в місячне сяйво й заразити планету Земля. Може повторитися прадавня трагедія.
Вищі небесні сили підказують лунатам підібрати на двобій із ворогом жителів землі та Лунатиди, чистих душею й помислами, справжніх альтруїстів. Сміливців підібрано. Вищі небесні сили вимагають від них проходження через ворота вогню, ворота води та ворота темені.
І ось головні герої фантастично - пригодницькою повісті – лунат Дені, дві сестрички-близнючки Антошка та Явдошка, поні Шетленд, жучок-світлячок мандрують по нашій планеті, шукаючи ці ворота. Вони йдуть пішки, переносяться на долонях Північного Сяйва, мандрують на торпедному катері, в кабіні НЛО. І все заради вироблення в собі сміливості, стійкості організму до вогню, води, темені, невагомості.
У мандрівці наші герої збагачуються знаннями, відкривають таємниці надземні та підземні: життя та праця чотирьох блискавок, кипляча Долина Гейзерів, турботи малого троля, небезпечний клан щурів…
Вони вже готові до боротьби, отже їх транспортують на невидиму частину Місяця, де темна енергія встигла знищити частину місячного грунту.
Треба спішити, адже нищівна матерія кожної миті може перейти на світлову поверхню супутника Землі і через місячне сяйво знищити нас з вами, рослини, тварини – все, що дихає й росте.
Отже, маємо багато відкриттів, і все працює на досягнення мети та перемоги.
Звичайно, герої перемагають злу, темну матерію, воюючи з нею на Місяці зброєю, яку придумали лунати-інженери, та їм вже неможливо повернутися додому. Архангел Зерачиїл вихоплює їх із кратера Тіхо, з останнього чорного диму темної матерії, що вибухає, і переносить їх на свою рідну Планету Ангелів.
А тим часом чисте, життєдайне місячне сяйво розливається по Землі, напуваючи своєю енергією людей у домівках, на рослинний і тваринний світ на грунти, у моря, в океани. Без цього сяйва живий світ Землі просто не може існувати!
…І вся правда в тому, що така нищівна енергія в космосі існує, нуртує вона і в Сонячній системі…
Що виховує фантастично-пригодницька повість «Таємниця Лунатиди» в наших дітях?
Найперше - високе почуття дружби. Головними героями є діти, тварина, комаха. В біді та небезпеці вони допомагають один одному: на Лисій горі – перейти ворота вогняних блискавок , на мисі Сан-Матьє – вибратися із підземелля абатства, на Місяці – обійти іскри ті міражі темної матерії.
По-друге – сміливість та вміння зосередитися, де б не були: у батискафі під океанічними водами, в Корегуючій станції лунатів, у розколині місячного кратера.
Далі - велика любов до всього живого на Землі, та й до самої планети, як до живої космічної істоти: примовляння до жучка-світлячка, до тролів, дельфінки Нії та її синочка.
А ще - набуття знань, що знаходимо в кожній оповідці книги.
Книга написана на 224 сторінках, і не є суцільним текстом, який все ж таки, та втомлює читача, а розбита на невеликі розповіді, які підтримують одна одну, а то й можуть існувати окремо, тобто читаються без втоми, із захопленням.
Треба підкреслити багатство географічних новин та географічних відкриттів у книзі, що дуже допоможуть нашим учням на уроках географії.
У книзі наявні кольорові ілюстрації, що вдало відкривають зміст. Художниця з Калуша Ірина Летнянка зуміла оживити героїв прекрасним підбором фарб, показати їх настрій та емоції. Також тут маємо багато додаткових чорно-білих ілюстрацій, що допомагають відтворити зміст та підтримати текст.
Якість поліграфічного матеріалу висока.
Євген Баран,
голова Івано-Франківської обласної письменницької організації
21 листопада 2017р.
м. Івано-Франківськ
Комментариев нет:
Отправить комментарий