Її душі дитячий подив…

Українська письменниця Віра Багірова нещодавно відзначила свій ювілей. Прийшла вона на світ у Більшівцях Галицького району Івано-Франківської області. Сходинки Віри Багірової такі: закінчила Задністрянську середню школу, Калуський хіміко-технологічний технікум, працювала на Сумгаїтському хімкомбінаті  в Азербайджані, в Івано-Франківському «Водоканалі». Потім – у редакціях газет «Політика і культура», «Західний кур’єр», «Дзвоник».

На цьому шляху подружнє життя, як блискавка, із Сакітом Багіровим: його трагічна смерть на заводі ТОС (нині фірма «Барва») зробила її вдовою, а дітей – напівсиротами.

А Вірин духовний шлях, освітлений красою художнього слова, наснажений високим духом місіонерства. Вона вже давно і плідно пише для дітей, котрих  називає не інакше, як «мої сонячні промінчики, мої ангелики». Саме через любов до них письменниця пізнає мудрість і сенс життя, бо ж устами дитини, як відомо, глаголить істина.

Її творчий доробок на сьогодні 29 книжок віршів, казок, оповідань, пісень, п’єс, публікації поетичних і прозових творів у колективних збірниках українських письменників, у дитячих журналах  «Ангелятко», «Ангеляткова наука», «Пізнайко», «Малятко», «Прапорець», «Стежка», «Сонечко», «Дзвіночок», членом редколегії якого вона є з часу відновлення цього видання на західних теренах України.

 З 1982 по 1991рр. Віра Багірова – єдина представниця дитячого письменства України, входила до редакційної ради журналу «The Rainbow” (Джерзі Сіті США). Зі сторінок цього журналу, що видається під опікою радіо «Свобода», вона презентувала діаспорі творчість письменні в та школярів Прикарпаття, подавала останні новини культурного життя нашого краю, знайомила американських читачів  також з географією та природою України.

Добірки дитячих віршів В. Багірової з’являються в різних виданнях різних країн. Їх перекладено російською, азербайджанською, польською, німецькою, англійською, мовою іврит.

Нині твори івано-франківської письменниці  як матеріал до чинних «Програм виховання в дитячому садку», до шкільних програм із народознавства, знайдете  у читанках молодшої школи, в християнських читанках. Її вірші й оповідання монахині з Ватикану, Бельгії,  Австрії та Австралії, котрі перебували на Прикарпатті, взяли з собою для поширення та вивчення в українських недільних школах.

А ще протягом майже двох десятків років В. Багірова була активним членом Ради діаспори азербайджанців в Україні, виступала з поетичними добіркам в газеті, яку вони видають.

Найулюбленіша для пані Віри аудиторія слухачів – це, звісна річ, хлопчики й дівчатка. Вже майже 30 років вона виступає в дитсадках, школах, сиротинцях, бібліотеках.

?  Ви, пенсіонерка, й далі охоче пишете вірші та оповідання для дітей. А щоби писати для дітей у такому поважному віці, потрібно зберегти в душі дитячий подив до навколишнього світу, сприймати його дитячими очима й серцем. Як Вам це вдається?

-І моє серце починає битися зовсім по молодому, коли  веду активний діалог зі слухачами своїх творів. А діти завжди раді бачити письменника. Як випало мені самій почути одного разу після зустрічі з дитячою аудиторією від однієї дівчинки, письменники допомагають їм, школярам, зрозуміти Вітчизну так, як найближчу рідню, пізнати красу і багатство рідної мови. Справді, дитячий автор дарує  читачам чи слухачам своїх творів не тільки зміст,а й музику слів. Бо він це твердо знає і переконує інших. Зі Слова утворився Всесвіт: крихітний – у мурашці, маленький – у пташці, великий – у слоні і безмежний – у людському єстві.

Б’ється моє серце по молодому і коли чую вдячні слова від батьків тих дітей, котрі читають мої вірші на дитячих ранках у садках і на шкільних заходах, котрим вони готують костюми персонажів моїх  п’єс.  У них дівчатка грають роль Діви Марії,  хлопчики – ангелів, Ви, може, й не повірите, але я знаю чимало випадків, коли батьки саме під впливом участі  у тій духовно-релігійні виставі взяли церковний шлюб, багато подружжів почало регулярно ходити зі своїми донечками й синочками до церкви.

? Книжки для Вас, пані Віро, як діти, чи тепер, у зрілому віці,  вони стали ще дорожчими для Вас, представниці дитячого цеху українського письменства? З появою яких книжок, пов’язані  найяскравіші спогади?

Усі ці діти для мене милі й добрі, починаючи з  моїх перших книжок, чимало з яких  випустило київське видавництво  ‘’Веселка’’, при чому стотисячними накладами . Тоді ще не думала, що літературна творчість стане для мене захопленням на все життя. Потім настільки втягнулася в неї, що вже й не уявляла себе без моїх  «книжкових діток».

До речі, раніше літератори отримували від видавництва за свої книжки солідні гонорари. А тепер, якщо хтось погляне на письменницьке заняття збоку, то прийме його за чистісінький абсурд. З одного боку письменник і його праця заслуговують на високу суспільну повагу,а з другого боку він зазнає глибокого морального приниження. Адже він - виразник екзистенційного змісту й естетичних устремлінь свого часу у власних творах, одночасно повинен бути і прохачем – у владних структур, багатих бізнесменів – спонсорських коштів на їх видання. Книжку пишеш роками. Однак заробітку для неї не отримуєш. Правда, певну кількість примірників її дають авторові. Щось із того продаю під час зустрічей з читачами і радію, що «напрацювала» бодай на папір для нової книжки. Втішаю себе, що «дорослим» письменникам і такої удачі не трапляється.

Про письменство професійне нині годі й говорити – воно перетворилося на своєрідне хобі, як у рибалки: вудку, підсак, чоботи і човен купи, а рибу побачиш… у магазині. Але й за те дякую Богові.

? Справді, літераторові сьогодні спромогтися видати власну книжку досить складно, Та, наскільки  я знаю, ви все ж можете похвалитися вагомими перед’ювілейним  книжковим ужинком. Чи не так?

-Торік побачили світ одразу три мої книжки. «Мій край» – це пісенник для дітей молодшого та шкільного віку із творами до всіх свят року. Автор музики відомий в Україні дитячий композитор Микола Ведмедері з Харківщини. Також плідно співпрацюю  з івано-франківським композитором Миколою Павлюком.  До Великодніх свят вийшла двохтисячним накладом  на глянцевому папері моя книжка «Золота Пасха» з пречудовим дизайном Руші Поляковою. У книзі поєднано цікаву інформацію про святкування й традиції Пасхи з віршами, є тут гагілки, казки та кросворди. У третій книжці «Місто кохане моє» - переплелися вірші й пісні. Розраховано на дорослого читача. Заохотив мене на це журнал «Перевал», - я вдячна передусім заступнику головного редактора цього часопису Галині Турелик , - вмістивши на своїх сторінках добірку моїх ліричних поезій відповідної тематики. Правда, дещо засмутило те, що ця моя «доросла віршована дитина» вишла накладом лише 85 примірників. Що поробиш, більше не могли вділити  з міського бюджету коштів на випуск книжки.

? То як усе-таки стати дитячим письменником?

-Я вважаю, що найкращим дитячим письменником є… самі діти. Вони пізнають світ з особливою зацікавленістю, відкриваючи для себе одну за одною його таємниці . Але і на дітей тисне величезний обсяг інформації, який для них може притлумити потяг до осягнення й самостійного осмислення навколишнього, своїми суто раціональними підходами, голим прагматизмом, заступити звабленість зоряного світу їхніх мрій.

Якщо школяр з допомогою батьків, учителів  не піддається тому пресові обвальної й часто шкідливої для його духовного  часто морального розвитку  інформації, якщо він має певні літературні задатки і невтомною працею розвиватиме їх, то може в майбутньому навчитися писати для дітей.

Дуже рідко, але народжуються люди, котрих Бог ще змалку обдарував не просто здібностями, а яскраво вираженим талантом до письменства – дорослого  чи дитячого.  Але, як свідчить практика, такий письменник є вельми ранимою, не пристосованою до реалій до навколишньої дійсності натурою: його легко образити нинішніми нуворишам або хамовитим плейбоям – післати подалі чи просто гримнути перед ним дверима. А він знову, немов дитина,пожаліється хіба що Богові.

? Знаю, пані Віро, що ви й сама, як ревна християнка щодня звертаєтесь до Господа своїми молитвами. Власне це живить вашу поетичну і прозову творчість, у якій духовно-релігійна тематика – провідна…

-Моєю творчою працею керує Бог. Це аксіома. Життя давало мені не  раз багато підтверджень того. Коли я не пишу, то хворію. Маю внутрішнє спонукання  перечитувати Біблію.

Звичайно, знайомлюся і з книжковими новинами, друкованою періодикою. Тепер також заходжу в інтернет, проте почерпнуту  звідти інформацію профільтровую. Добре, що я вже маю уставлений погляд на істинні і фальшиві цінності довкола себе.

На життєвому шляху мені зустрічалося багато Богом посланих добрих людей, котрі підтримували мене морально – у моїй творчості і фінансово – у виданні книжок. За таку підтримку дитячого письменства щиро їм вдячна і бажаю Божого дощу благословень, здорового, щедрого довголіття.

А вам, пані Віро, редакція, читачі «Галичини» з нагоди вашого ювілею зичать ніколи не втрачати дитячого подиву в очах і в серці залюбленості в світ, котрі, власне, і визначають благородну місію дитячої письменниці, яку ви обрали для себе на цій землі.

                                               Іван Гаврилович,

                            член НСПУ, член НСЖУ

До  65-річчя з дня народження письменниці Віри Багірової

( Газета «Галичина» №108 (466)  23 липня 2013 року)